Лондон ще спить… І туманами млистими
Диха бруківка у морок каплиць .
Чорна вуаль на обличчі землистому
Не заховає тривожних зіниць.
По Пікаділлі наляканим привидом,
Довгою сукнею - в сирість калюж.
Крикне лисиця – здригнешся огидою
І попрямуєш до Замку чимдуж.
Там, у каміні – хитке заспокоєння.
Пудинг і чай - в світанковій імлі.
Погляд застигне, утоплений в полум’ї,
Скрипнуть віконниці. Стихнуть жалі.
Стукіт карети примусить отямитись:
Кинеш в золу іменний револьвер.
Лондон прокинеться. Млосно потягнеться
У парасолі одягнений сквер.
| 
