коли я писав Вам вперше коментар до цього вірша, то цікавився - що ж насправді думає Він? вже тоді я зрозумів, що Ви мені підкинули ідейку обіграти подібну ситуацію із Його боку, зробити таку собі сповідь священнослужителя... вийшло трохи суперечливо, як на мене, у деяких місцях, та й якщо чесно спочатку навіть не знав як закінчити вірша, а потім взяв до уваги Ваш цитую "бабський романтичний характер" і вийшло щось таке))) :

Присвятив себе Господу я... Я священнослужитель,
Який кожного дня між людей ширив Божий закон.
Але часом коли по неділях в церковну обитель
Приходила вона — я ховав погляд свій між ікон.

Як обітницю дав – ні на мить не лякав мене сумнів,
У призначенні тому, що вибрав свідомо колись.
Я не думав... не знав... я не бачив ще тої красуні
Від якої мій внутрішній світ кардинально змінивсь!

Почуття під табу і постійні душевні тортури...
Я боровся як міг... я до неба невпинно взивав!..
Та зітхали лиш церкви старезної купол і мури
Як на сповідь схилилась вона, а я їй сповідавсь...

Вона встала, пішла. Я залишився наче розп'ятий.
Оглянулась сказати: ″А, все-таки, Бог - є любов″...
Чи ти, Боже, на мене зійшов, чи я просто проклятий?
Людям не зрозумілий, відлучений з Твоїх церков...

Я і з Богом, і з нею тепер стройовим іду кроком,
Хоча знаю чекають випрОбування чималі.
Може там, на тім світі це вилізе все мені боком -
Я до пекла готовий, а рай вже пізнав на землі...

Прекрасно написали, прекрасно передали почуття та емоції.
Я дуже рада, що маю такого талановитого і щирого друга-поета, як Ви.

Вірш гарний, красивий, чуттєвий. Картинка - зовсім ні до чого, приторна. Вірш завжди кожним читачем читається по-своєму і вибиває унікальні образи. Картинка нав'язує бачення Автора. Дуже рідко буває так, що ці двоє взаємодіють. В Клубі таких прикладів достатньо, але не у всіх і не завжди.
Маю надію, що не образив Вас. З повагою ЛВМ

оце так сюжетик, гарно завернутий у цікавий фантик... здавалося б любов не гріх, а Богом дане благо... чи може випробування, як отут... цікаво, а що ж насправді думає він по ту сторону сповідальної кабіни... якби ж він міг розповісти...

А він думає "Боже, дай сили і терпіння, щоби не згрішити". І йому це вдається, але в його душі назавжди залишиться пам"ять про цю дівчину. ( але як на мій бабський романтичний характер, то краще все б закінчилось весіллям ))))) )
Що означає Ваш псевдонім тут, якщо не секрет?
Читала Ваше інтерв"ю чи то не Ваше??!!

Чесно кажучи не задумувався особливо над псевдонімом реєструючись тут... хотів швидше пройти цю процедуру... хоча це слово має своє значення... Воно взяте із творів Пауло Коельо (на жаль не пригадую із якого саме) і означає щось на зразок ″так має бути″... Колись читав цього автора і його твори справляли на мене сильне враження, знаходив там багато мудрих думок... та й це слово закарбувалося в пам'ять... навіть маю одну таку електронну скриньку))) інтерв'ю очевидно не моє. А що за одне, де читали?

Стаття у інтернет-газеті Коломия. Про якесь будівництво, здається. ))

здогадуюся, що саме Ви читали))) ні, не моє, у нас в регіоні дуже поширене таке прізвище )).

"Як пропащому єретику". 

)))))))