Тривожний світ вже зовсім скоро тебе покличе… У край, де сонце ллє проміння, наче мед, Де журавлі німому степу весну курличуть, Й багряний обрій боронить їх білий лет.
… Я розкажу тобі, як казку, про ту годину, Як колисало тебе в лоні янголя, В кривавих муках задихалась свята країна, Роздерта навпіл, спопеліла злом земля.
Я розкажу тобі, дитино, про тих сміливців, Що без меча морили зміїв-ворогів, І на тризуб піднявши кривду, як кровопивцю, Здолали Ніч понад Дніпровських берегів.
… І ми утрьох підемо полем у вишиванках, Між ряснохлібу, де радіють солов’ї, Де Україна стріне нас дзвінким світанком – Священнодійством віковічної землі.
