Узваром сонця хлопчик Ранок
На землю – хлюп!..
Вітрами дубові розчеше
Кудлатий чуб,
Загляне в річку, піде полем,
Гайне селом,
Ускоче в м’яту і спочине
Солодким сном.

А дядько День насвятить маку
В медовий Спас.
Наллє у діжку дерев’яну
Вівсяний квас.
Натрусить яблук, витре листям
З обличчя піт
Й засне клубочком на копиці,
Як кіт-муркіт.

Дід Вечір вуса настовбурче
І позіхне.
Ще й з пересердя на садиби
Дощем лийне.
Тоді здобріє, сяде в човен
І через став
Плистиме довго, не збагнувши,
Що задрімав.

Панянка Ніч з карети неба
Ступне в жита:
Чорноволоса, зореока,
Як молода.
Дмухне на хмари і розстеле
Туманом дим
Щоб бути з Місяцем у парі,
Як з молодим.

P.S. Хоч казка казкою, проте
У казці – суть:
Немає краще України
Й не може буть!