Присвячую В.В.
Його неголені, запалі щоки,
Потерті джинси, аромат Версаче,
Холодний погляд, неквапливі кроки
Я заховаю у рожевім клатчі.
І вийду в люди. На розп’ятті вулиць
Заб’ються пори перманентним смогом.
Я знаю правду: він - Прибулець,
Посланець іно-галактичних богів.
На нім – штрих-коди й закордонні візи,-
Я їх на дотик, мабуть, відчуваю
Набиті зорями його валізи,
А в мене жодної поки немає.
Та я у сни його являтись мушу.
І мені байдуже космічна вдача.
Його складну інопланетну душу
Я заховаю у рожевім клатчі…
| 
