Там пахне лавандою ніч. Віє досвіток лавром.
Там золотом місяць затрушує води морські.
За гори зачеплене сонце спікає бульвари
І ллє виноградне вино у комори людські.

Там взимку троянди цвітуть. Там на вулицях осінь
Кружляє, мов фея, у жовто-червонім вбранні.
Там дивна весна, - я такої не бачила досі, -
Така може тільки являтись в солодкому сні.

Щоночі приходять химери з далекого Криму,
Повзуть сновидіннями в мозок, неначе вужі.
Там серце моє загубилось і, певно, спочине
Між хвиль чи у горах… колись… на Останній Межі…