Присвячується творчості NICOLAS WARGEN
І раптом сонце навпіл розірвалось!..
Згоріло небо, закипіла твердь.
Із Потойбіччя душі повертались
На ту планету, де померла… смерть.
Вона лежала тиха і потворна.
І мертве тіло пахло полином.
Її обличчя обгоріло-чорне
Якась душа прикрила полотном.
Страшний кінець. Ніякої скорботи.
А на Землі - невпинна коловерть..
Де взяти людям крила для польоту
На ту планету, де померла смерть?!..
| 
