Хліб і сіль тобі, нічна прохолодо!
Не соромся і заходь до кімнати,
Ти пробач, що в мене постіль зім’ята.
Все ж відпустка. Та й сьогодні - субота.
Мабуть, вимкну в твою честь телевізор.
Апельсинового фрешу - у склянки.
І до ранку ти - моя полонянка,
Королево чорноморського бризу.
Де засмага? Запитай - скаже сонце,
Вже прокинулось – встає за горою.
Я надихатись не можу тобою, -
Мені мало навіть тисячі порцій.
Не зважай, що нас хвилини зв’язали.
Обійми. Тепер іди без вагання.
У житті моїм ця зустріч – остання.
Прощавай. Мене чекають вокзали
( у пам'ять про Ялту )
| 
