Я - на паперті, ти - по екватору
катером.
Роздратовано, пінними милями –
хвилями.
Відчуваю – шукаю строкатими
картами.
Заворожена штормом, загойдана
штилями.
Не зрікаюся світу, не каюся –
маюся.
Перехожі обтяжують досвідом,
осудом.
Ти сигналами лиха прощаєшся,
граєшся
І морськими вузлами зав’язуєш
спогади.
За кордони реальності - білими
крилами…
Не навчило життя пересічності
дійсності.
Залатаю вітрила надіями –
шилами.
Не зустрітися нам паралелями
Вічності.
| 
