Ти віриш, колись у сузір’ях загубиться Світло, І Синю Планету закутає морок сторіч. Зникатиме кисень. Його продаватимуть бідним. Страждання і сльози. Пронизливий холод… і ніч. Ти знаєш, колись на Землі не залишиться честі, - Вона із грошей, наче шльондра, не зна вороття. І знову Пророк обіцятиме друге Пришестя, У порваній рясі на сірих руїнах Життя. Ти чуєш, як ангели плачуть? Як падає небо? Ти бачиш, що Бог на скрижалях залишив тавро^ «Не треба молитви! Ніякої жертви не треба! Земляни! З Е М Л Я Н И !!! Врятує вас тільки ДОБРО!»
|