Дощами і яблуком пахло дитинство…
Дідусь ще затемна корів виганяв,
Бабуся удосвіта порала тісто.
Молилася горличка, когут співав.

Спросоння хотілось скориночку з медом,
Поласувать теплим, смачним молоком.
У очі мої задивлялося небо
І сонце, що зранку гуляло садком.

Там зріла малина велика, солодка,
Там віти схиляв вже достиглий налив.
І день, що в дитинстві здавався коротким
Був найщасливішим в Селі Поміж Нив.

Старенький паркан, непідбілена хата…
Та квіти в дворі ще вогнями горять.
Бабуся заледве іде зустрічати
Онуків, що рідко тепер приїздять…