Присвячую Дню народження чудової людини, подруги ЛІДИ
Ти крила свої заховаєш у хмару-футляр, Ти ступиш на Землю і вимкнеш неон ореолу. Узявши у руки старий обгорілий ліхтар, Ти стрілки годинні штовхнеш по зворотному колу.
Застигне планета… на мить… і закрутиться знов, Долаючи вперто віки і парсеки небесні. Холодні серця, наче блискавка, вдарить Любов І феніксом з попелу вбита природа воскресне.
Так буде колись… А поки Ти - у інших світах, У вимірах щастя, звідкіль надто довга дорога. Чекає Земля… І в космічноомріяних снах Століттями бачить свого галактичного Бога...
