Я знаю, сонця іншого не буде
І тільки раз згорають в небі зорі.
Отак і люди – чуєш, мамо? - люди
Ідуть і не вертаються ніколи.
Де взяти фарби, щоб змінити колір
Холодних ранків, до огиди сірих,
І того страху, що повзе за комір,
І тої болісно слабкою віри…
Гортає Всесвіт сторінки-століття
У Книзі Вічності разюче кольоровій.
Бо літери – то незліченні миті,
А люди – просто знаки розділові.
| 
