У тих поїздах, що вночі не дають мені спати,
На північ і південь, на захід і схід – хто куди,
Спішать пасажири крізь станції, відстані, дати,
Показати повністю...
На день або тиждень, на місяць, на рік, назавжди.
З важкою валізою, в котрій надія і розпач,
Любов і ненависть, і щастя, і лихо, і біль.
Думки під бряжчання колес, наче хмари, урозтіч
Злітають, щезаючи десь у пітьмі мимовіль.
Минаючи зими і весни, сніги і відлигу,
Минаючи літо і осінь, задуху й дощі,
Біжать поїзди, розтинаючи простір, як кригу,
У рай і у пекло, де місце є кожній душі.