Грай мені, віхоло, срібними струнами, Бий у набат кришталевими дзвонами. Ніч мого Царства відізветься лунами, Піде блукать крижаними хоромами.
Дев’ять вогнів - у чавунних підсвічниках, Дев’ять дзеркал, розмальованих холодом. Сльози спокути великого грішника - В блискові черепа з чистого золота.
В чаші з водою живою і мертвою Дно вистилаю червоною рутою, Краплею крові гарячої жертвую, Змішую миро свячене з отрутою.
Ніч упокоїлась в сонячнім промені. Дихає морозно ранок над урвищем. Зілля безсмертя бурштиновим полум’ям Знищує старість у відьминих нутрощах.
|